Заснований він в 1980 році. Довжина парку з півночі на південь - 55 кілометрів, зі сходу на захід - 20. Основна частина його території знаходиться в верхів'ї річки Прут, решта - в басейні Чорного Черемошу. Прут бере початок біля гори Говерли - найвищої в Українських Карпатах (2060,8 метра над рівнем моря).

Головними завданнями парку виявляються: збереження рідкісних для Центральноєвропейської геоботанічної провінції природних екосистем, які мають особливе значення для збереження та відновлення генофонду рідкісних і зникаючих рослин, тварин; охорона гірських ландшафтів, як визначної пам'ятки даного регіону; забезпечення на базі екосистем вирішення актуальних для Карпат науково-природознавчих та природоохоронних задач.

На території парку організовані чотири функціональні зони: заповідна, захисно-рекреаційна, рекреаційна, рекреаційно-господарча.

Найважливішими об'єктами охорони парку є природні лісові, субальпійські та альпійські біогеоценози Чорногори, реліктові осередки сосни звичайної та кедрової, які збереглися на кам'янистих розсипах Чориогірського і Горганського хребтів, високогірні ландшафти з льодовиковими карами, валами і озерами льодовикового походження, цінні ботанічні, геолого-морфологічні пам'ятки. Найбільш цінні ділянки парку охоронялись і до оголошення його державним природним національним парком. Проте на значній площі мали місце усілякі форми антропогенного впливу, внаслідок чого сталися суттєві трансформації в природній структурі рослинного покриву. На пологих схилах вирубувалось або випалювалось криволісся гірської сосни та зеленої вільхи, що призвело до зниження на 100-200 і більше метрів межі смерекових лісів на схилах таких гір як Говерла, Брескул, Пожижевська, Маришевська. Знищення захисних лісонасаджень у високогір'ї стало причиною частішого сходження снігових лавин, розвитку ерозійних та зсувних процесів. Після встановлення на цих територіях заповідного режиму природне відновлення верхньої межі смерекових лісів сталося досить швидко.

В зв'язку з тим, що раніше на значній території велось традиційне лісне господарство, тепер, враховуючи соціальні функції лісів, у парку здійснюються заходи по оптимізації їх громадсько-корисного значення.

В високогірних ландшафтах парку і його захисній зоні збереглася найбільша кількість ендемічних та реліктових видів карпатської флори, включення цих ландшафтів в заповідну зону забезпечує надійне збереження та відновлення цінного генофонду.

В парку зростає понад 1100 видів судинних рослин, що становить 54,9 процента всієї флори Українських Карпат. З них 49 видів занесені до Червоної книги України. З наземних хребетних мешкає 10 видів земноводних, 7 - плазунів, 114 -птахів, 56 видів ссавців. До Червоної книги України занесено 20 з них.

Завдяки гарним кліматичним умовам, біогеографічній оригінальності, етнографічним пам'яткам, територія парку традиційно використовувалась для рекреаційних і туристичних цілей ще з початку нашого століття. За останні десятиріччя на турбазах, в будинках відпочинку, дитячих таборах і санаторіях щороку відпочиває близько мільйона чоловік.

Організуються екскурсійні маршрути до найбільш цікавих місць заповідника. Туристи можуть здійснити захоплююче сходження на гору Говерлу, звідки відкривається мальовнича панорама.

Значну роботу по вивченню рослинного світу парку провели робітники Підліснівського паркового лісництва, співробітники Львівського відділу інституту Ботаніки НАН України, який має свій стаціонар на полонині Пожижевській, Українського державного лісотехнічного університету.