Існує легенда про те, як браття Кий, Щек, Хорив та їх сестра Либідь приблизно в V ст. водним шляхом досягли крутих пагорбів, що височіли над Дніпром нижче устя Десни, та заснували тут місто. Від них отримали свої назви гори Києвиця (нині Замкова), Щекавиця, Хоривиця, річка Либідь та саме місто Київ. Перші згадки про Київ з’явились в древньоруських літописах 862 р. під час правління князів Аскольда та Діра. Наступний правитель міста новгородський князь Олег в 882 р. вбив Аскольда та Діра. Живописне урочище над Дніпром донині називається Аскольдовою могилою. На князівство Олега та Ігоря, правління Ольги та Святослава Ігоровича припадає найбільший розквіт Київської держави. В період правління Володимира Святославовича в 988 р. на Русі було введене християнство. Першою святинею нової релігії стала кам’яна церква Богородиці, або Десятинна (989-996). Навколо неї височіли кам’яні княжі палаци, їх захищали земляні вали з ровами та міськими воротами. Володимир Святославович облаштував свою літню резиденцію над Дніпром, в княжому селі Берестове, яке вперше згадується в 1072 р. Ярослав Мудрий розширив кордони „Стольного міста”. Під час його правління був збудований монументальний, прикрашений мозаїками та фресками, Софіївський собор. В 1051 р. монахи Антоній та Феодосій поблизу Берестового заснували печерний монастир – майбутню Києво-Печерську лавру.

В другій половині XI ст. Всеволод Ярославович в живописному наддніпрянському урочищі Видубичі побудував свою літню резиденцію – Червоний двір, а в потім – монастир.

В 1108 р. київський князь Святополк Ізяславович в честь архангела Михаїла на місці Димитрієвського монастиря заснував Михайлівський Золотоверхий монастир – видатну архітектурну споруду початку XII ст.

Після розпаду Київської Русі на окремі князівства чернігівські князі Ольговичі на високій горі Дорогожичі побудували родовий Кирилівський монастир, від якого до наших днів збереглась Кирилівська церква (XII).

Київський князь Мстислав, син Мономаха, побудував церкву Успіня Богородиці Пирогощі на Подолі (1132-1136).

Спустошливе нашестя орд хана Батия призвело до падіння Києва та Київської Русі майже на два століття.

В другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст. Київ став центром Української культури. Зусиллями Київського братства (до нього разом із всім запорізьким козацтвом вступив гетьман Петро Сагайдачний) був заснований Братський Богоявленський монастир (XVII). Школа при монастирі була першим навчальним закладом в Україні. В ній навчались видатні діячі науки та культури. Значну просвітницьку діяльність здійснювала і Києво-Печерська лавра.

Розвиток освіти та культури залишило відбиток і в архітектурі. Замість дерев’яних споруд будувались нові цегляні дзвіниці, трапезні, келії, будинки наставників, оборонні стіни з баштами та воротами. Саме тоді в Києві були побудовані нові кам’яні церкви – Ільїнська(1692), Всіх Святих(1696-1698), Феодосія Печерського(1698-1700) та інші.

Окрім культового велось громадське та військове будівництво. Ще в 1679 р. козаки гетьмана І.Самойловича, планувалось укріпити Київ, щоб запобігти постійній загрозі турецького нападу, почали будувати нову земляну фортецю навколо Києво-Печерської лаври. Коштами гетьмана І.Мазепи були збудовані нові цегляні стіни з п’ятьма вежами навколо Верхньої лаври.

До громадських споруд Києва того часу належать старовинні подільські кам’яниці кондитерів Балабухів, дім Петра I на Подолі, Палаци в Липках.

Для розвитку науки та освіти великою подією стало відкриття в 1834 р. Київського університету, першим ректором якого був видатний вчений М.Максимович. Важливу роль в розвитку освіти в Києві зіграв видатний вчений, талановитий хірург Н.Пирогов.

В XVIII-XIX ст. в Києві жили і творили письменники та поети зі світовою славою – Г.Сковорода, Т.Шевченко, Леся Українка, І.Франко, Марко Вовчок, І.Нечуй-Левицький. В різний час в Києві побували А.Пушкін, А. Грибоєдов, Н.Гоголь, Л.Толстой, А.Міцкевич, Оноре де Бальзак ті інші.

На південній стороні Києва, в селищі Пирогов, знаходиться музей народної архітектури та побуту України, який був відкритий в 1969 р. В музеї на площі біля 120 га встановлено більш як 150 споруд – памятників Українського народного будівництва XVI-XX ст., пам’ятники матеріальної та духовної культури різних епох із всіх регіонів України, об’єднаних відповідно історико-етнографічному та географічному районуванню.

      фото >>>