Іноді, в умовах походу може статись ситуація, коли знадобиться товста і міцна мотузка в той час, як серед власного спорядження її не знайдеться, а магазина поряд не буде. При відсутності товстої мотузки та при наявності мотку тонких ниток, можна сплести хоч і не безмежно довгу, але товсту і міцну мотузку, яка не розв'язуватиметься після її плетіння.

Для того, щоб з'єднати тонкі нитки разом так, щоб вони не розкручувались, потрібно визначившись з довжиною, скласти їх вдвоє, зв'язати кінці з одного боку разом та зафіксувати так, щоб запобігти розкручуванню. Далі відходимо, приводячи нитки в натягнутий стан та потім розводимо в різні боки окремо не зв'язані кінці.

Наступним етапом є скручування окремих волокон. Весь секрет полягає у зворотньому закручуванні ниток в середину, що дозволяє їм надати сили притиснення одна навколо іншої, коли їх звести разом. Щоб краще зрозуміти принцип закручування, пропоную ознайомитись з малюнком, де схематично зображені мотузки із зав'язаними разом та зафіксованими з одного боку кінцями.
Саме зворотнє скручування дозволяє тримати форму каната. Щоб волокна рівномірно лягали одне на одне, потрібно намагатись закручувати кожне із волокон однакову кількість раз та робити це досить сильно. Коли при відтягуванні волокон по напрямку до себе буде відчуватись чимала пружність мотузки (1/3), починаємо закручувати кожне із волокон одне об інше, рівномірно розподіляючи петлі вздовж всього канату. Вирішальне значення матиме окреме скручення окремих волокон а не їх спільне одне об інше. Після завершення другий кінець зв'язуємо та отримуємо примітивний канат, який тримає свою цілісність. При потребі можна повторити операцію з вже готовими мотузками тим само збільшивши поперечний розріз та міцність мотузки.
Іноді таку операцію легше проводити вдвох з помічником, в разі якщо ви зможете забезпечити синхронне скручення окремих волокон.